Історія

11

У серпні 2015 року виповнилося 70 років з часу заснування геологічного факультету усесвітньо відомим геологом-мінералогом академіком Євгеном Лазаренком – його першим деканом, а пізніше проректором і ректором університету. Створенню факультету передувала тривала і складна історія становлення і розвитку геології у нашому університеті, що поділяється на періоди відповідно до державних устроїв у країні.

Польський період тривав  110 років, з 1661 по 1772 р.р. Відомо, що вже тоді були мінералогічні зібрання.
Другий період, австро-угорський (1772-1918 р.р.), коли викладали курс “спеціальні природничі історії”, де розглядалися геологічні питання. У 1852/53 році відкрито Мінералогічний музей, 1864 – кафедру мінералогії, 1905 – кафедру геології – це були перші дві кафедри геологічного профілю на філософському факультеті.
Третій період (польський, 1919-1939), коли відкрили ще три кафедри геологічного профілю: геофізики і метеорології (1920), кристалографії (1922), палеонтології (1924), що увійшли до складу математично-природничого факультету (1924).
Четвертий період (радянський, 1939-1991, перерваний війною 1941-1944 р.р.) розпочався з відкриття геологічного відділу (1939) на природничому факультеті, геолого-географічного (1944) та власне геологічного (1945) факультету.
П’ятий період (сучасний, український, з 1991р.), пов’язаний зі здобуттям Україною незалежності, коли до 5-ти наявних кафедр долучилися дві новостворені – екологічної, інженерної геології і гідрогеології (1999) та фізики Землі (2000). Ці кафедри разом з кафедрами загальної і регіональної геології, мінералогії, петрографії, історичної геології і палеонтології, геології корисних копалин сьогодні охоплюють майже усі найважливіші сучасні напрями підготовки фахівців з геології і екогеології та реалізують відповідні наукові дослідження, часто-густо світового рівня.

Понад півстолітня історія нашого факультету бере початок з розвитку філософсько-природничих наук в університеті, а саме – з часу появи у 1852/53 навчальному році першої структурної одиниці геологічного профілю – мінералогічного музею. Слід зазначити, що є відомості про наявність мінералогічних зібрань ще в часи єзуїтської академії. Наприклад, у матеріалах, присвячених 250-літньому ювілею Львівського університету, зазначено, що на час заснування Корпус геологічного факультету університету були наявні такі важливі  об’єкти, як астрономічна обсерваторія та ботанічний сад, мінералогічні зібрання. Цей факт не виключає можливості читання деяких геологічних дисциплін і проведення наукових досліджень у цій галузі вже в той час. Тому початок геологічних досліджень у Львівському університеті, можливо, є значно давнішим.

Розвиток геології у Львівському університеті пов’язаний з діяльністю трьох кафедр геологічного профілю, відкритих на філософському факультеті. Першою було засновано у 1864 р. кафедру мінералогії, яку в різні роки очолювали такі відомі вчені, як професори Ф. Циркель, Ф. Крейтц і Ю. Медвецький. Другою у 1905 р. відкрито кафедру геології, керівником якої став відомий дослідник з нафтової геології професор Р. Зубер. У 1922 р. в університеті була організована друга у світі кафедра кристалографії, очолювана професором 3. Вейбергом.

Подальша історія розвитку геології у Львівському університеті припадає на час існування природничо-математичного факультету, що був виділений з філософського факультету в 1924 р. До складу цього факультету увійшли три вище вказані кафедри геологічного профілю, якими в різні роки керували: професори З. Вейберг, Ю. Токарський і К. Смуліковський (мінералогії); В. Рогаля (геології), З. Вейберг і Г. Хробак (кристалографії), а також новостворена кафедра палеонтології, яку очолювали професори Ю. Семірарадський і Я. Самсонович. Названі професори разом з професорами В. Тейсере, Б. Кокошинською, З. Паздро та іншими доклали чимало зусиль для становлення та розвитку загальної геології, тектоніки, мінералогії, петрографії, кристалографії, палеонтології.

Геологічний факультет Львівського університету створено у 1945 р. У перші роки існування він розмістився у двох корпусах: в університетському будинку по вул. Св. Миколая, 4 (тепер вул. Грушевського) приміщення займали кафедри мінералогії, кристалографії та петрографії, а в корпусі, збудованому для хімічного, геологічного та фізичного відділів, по вул. Длугоша, 68 (тепер вул. Кирила і Мефодія) приміщення належали кафедрам загальної геології; історичної геології і палеонтології; геології СРСР. У п’ятдесяті роки всі кафедри факультету розмістилися у будинку по вул. Грушевського, 4, в якому й сьогодні займають перший та другий поверхи та частину підвальних приміщень.s

У перші роки становлення факультету до Львова прибула група талановитих геологів зі східних областей України та Російської Федерації. Багато з них згодом стали видатними вченими, деякі очолили факультет і кафедри. Ініціатором створення геологічного факультету був випускник Харківського університету, доцент, заступник декана і декан геологічного факультету Воронежського університету, а в роки Великої Вітчизняної війни старший науковий співробітник Уральського філіалу АН СРСР професор Є. К. Лазаренко. Він обіймав посаду декана факультету до 1949 р., згодом призначений на посаду проректора (до 1951 р.), а потім і ректора (до 1963 р.) Львівського університету.
Надалі факультет очолювали представники Московського геологорозвідувального інституту, професори М. Л. Єрмаков (1949-1952 рр.) і В. М. Козеренко (1952-1958 рр.), а також випускники факультету доценти Л. І. Колтун (1958-1965 рр. та 1969-1971 рр.), Ю. П. Пекун (1965-1969 рр.), І. О. Марушкін (1971-1974 рр.), Ю. Ф. Мисник (1973-1980 р.). З 1980 р. по 1996 р. факультетом керував проф. О. І. Матковський. З 1996 р. обов’язки декана виконував випускник факультету доцент Ю.І.Федоришин. З 1998  по 2003 роки деканом факультету був професор Р.Й. Лещух. З 18.11. 2003 по 6.04.2004 року обов’язки декана виконував доцент В.В.Фурман. Деканом геологічного факультету з 7 квітня 2004 року колективом факультету обрано завідувача кафедри геології корисних копалин, професора, доктора геологічних наук Павлуня М.М. З 17.05. 2011 по 15.01.2014 обов’язки декана виконував завідувач кафедри фізики Землі, доцент В.В.Фурман. З 15 січня 2014 року колективом факультету обрано завідувача кафедри геології корисних копалин, професора, доктора геологічних наук Павлуня М.М.

На геологічному факультеті працює сім кафедр

Кафедра мінералогії , є найстарішою на факультеті, а з 1945 по 1969 рр. її очолював професор, академік Є. К. Лазаренко. З 1969 по 1974 рр. кафедрою завідувала одна з перших випускниць і аспіранток факультету доцент А. А. Ясінська. На цій посаді її змінив випускник факультету проф. О. І. Матковський, далі доцент П. М. Білоніжка і в даний час кафедрою завідує доцент Л. З. Скакун.
Кафедрою кристалографії впродовж багатьох років (1945-1962 рр.) керував один із видатних учнів кристалографічної та мінералогічної школи професора З. Вейберга професор Г. Л. Піотровський. Протягом останніх трьох років перед закриттям кафедру очолював випускник Ленінградського (нині Санкт-Петербурзького) університету доцент Е. М. Єлісєєв. У 1965 р. кафедру було закрито.
Кафедрою петрографії протягом півстоліття її існування керували: представник відомої мінералого-петрографічної школи Ленінградського гірничого інституту, професор, академік В. С. Соболєв (1945-1960 рр.); випускник Харківського університету, професор Д. П. Бобровник (1960-1974 рр.); випускник факультету професор О. П. Бобрієвич (1974-1995 рр.), доцент В. О. Хмелівський, професор К. І. Свєшніков,  доцент А. Ю. Сеньковський , доцент І. В. Побережська, а зараз завідує доктор В. М. Гулій.
Кафедрою загальної та регіональної геології в повоєнні роки керували представники Московського геологорозвідувального інституту професори М. П. Єрмаков (1945-1952 рр.) і Д. П. Рєзвой (1952-1987 рр.). Сьогодні кафедрою керує випускник факультету професор А. О. Сіворонов.
Кафедру історичної геології та палеонтології в різні роки очолювали: представник Ленінградського Всесоюзного науково-дослідного нафтового інституту професор, академік О. С. Вялов (1945-1957 рр.); випускник Одеського університету професор В. О. Горецький (1957-1964 рр.); один з перших випускників Львівського університету професор Я. О. Кульчицький (1964-1991 рр.); випускник Чернівецького університету, професор Г. Ю. Григорчук (1991-1995 рр.). Зараз кафедрою завідує випускник факультету професор Р. Й. Лещух.
Кафедрою геології СРСР завідували: професор, академік Б. В. Порфир’єв (1945-1950 рр.), випускник Новочеркаського гірничого інституту доцент Г. П. Алфер’єв (1950-1952 рр.); представник Московського геологорозвідувального інституту,, професор Є. М. Лазько (1952-1964 рр.). У 1964 р. кафедру ліквідовано.
Кафедра геології корисних копалин , якою  завідує випускник факультету професор М. М. Павлунь, бере свій початок від 1955 р., коли було організовано кафедру методів пошуків та розвідки родовищ корисних копалин, якою впродовж багатьох років керували представники Московського геологорозвідувального інституту, професори В. М. Козеренко (1955-1958 рр.), Д. Й. Торжевський (1958-1964 рр.), Є. М. Лазько (1964-1990 рр.). З 1990 по 1995 рр. кафедру очолював випускник факультету А. В. Пізнюр. У 1994 р. її було перейменовано на кафедру корисних копалин і екологічної геології, а згодом розділено на дві: кафедру геології корисних копалин, та кафедру екологічної та інженерної геології і гідрогеології
Кафедру екологічної та інженерної геології і гідрогеології
з 1994р. по 2009р. очолювали професори Г. І. Рудько, А. В. Пізнюр, доцент М. В. Лебединець,  професор Колодій В.В, а з 2010 завідує доцент Волошин П.К.
Кафедра фізики Землі створена в 2000 році і з самого початку її очолює доцент В. В. Фурман. Історичні межі, до яких можна віднести початок формування кафедри фізики Землі , є значно ширші і сягають початку 20-го століття. Виявляється, що перша кафедра, яка мала вирішувати близькі за змістом завдання, була створена ще в далекому 1920 р. видатним польським вченим Генриком Броніславом Арцтовським (15.07.1871–21.02.1958) і мала назву кафедри геофізики і метеорології, хоча за свої дослідження у науках про Землю йому присвоїли почесне звання професора Львівського університету ще в 1912 році. Коло наукових інтересів Г. Арцтовського було дуже широким, але найбільш вагомі його наукові результати сконцентрувалися у фізичній, синоптичній та динамічній метеорології, кліматології, гідрометеорології, геології, технології переробки нафти, тектоніці, петрографії й геохімії.

До розвитку факультету вклали вагомий внесок майбутні академіки В. О. Сельський, С. І. Суботін, Л. Т. Ткачук, професори Ю. О. Долгов, В. П. Костюк, Л. М. Кудрін, С. І. Пастернак, Е. В. Шевченко, Я. О. Кульчицький, В. В. Глушко, А. В. Пізнюр а також доценти А. А. Алексєєнко, О. М. Анастасьєва, Н. С. Вартанова, Я. Л. Тіллєр, М. Г. Головченко, О. М. Горбачевська, В. З. Єршов, Є. В. Йярик, В. М. Куземко, Є. І. Лавренко, В. Ф. Лєсняк, Б. В. Мерліч, Е. О. Портнягін, К. Ф. Сидоренко, М. М. Сливко, М. Ю. Фішкін, В. Г. Шеремета та ін.

За роки існування геологічного факультету підготовлено понад 4000 кваліфікованих спеціалістів – геологів, які успішно працюють на виробництві, у науково-дослідних установах і вищих навчальних закладах. Географія роботи випускників факультету надзвичайно обширна. Окрім України вона включає різні регіони Росії, Казахстану, Білорусії та Середньої Азії. На рахунку випускників факультету чимало відкритих і розвіданих родовищ корисних копалин, зокрема таких унікальних, як якутські алмази, прикарпатська сірка тощо. До речі, алмазні родовища були передбачені ще в довоєнні роки В. С. Соболєвим, а в повоєнні освоювались за активною участю З. В. Бартошинського, О. П. Бобрієвича, О. В. Побережського, Г. І. Смірнова, Є. Д. Чорного та багатьох інших випускників факультету. Чимало наших випускників керують крупними геологічними об’єднаннями та експедиціями. Великий загін випускників працює в науково-дослідних інститутах і вищих навчальних закладах Львова, Києва та багатьох інших міст України і за кордоном. Серед них відомі вчені, доктори та кандидати наук, керівники наукових установ, академіки й члени-кореспонденти різних академій (М. В. Соболєв, В. Н. Калюжний, В. І. Павлишин, М. М. Зінчук, В. В. Золотухін, В. М. Квасниця, С. Г. Паняк, О. Д. Харків, В. М. Гулій, Б. Й. Маєвський, Я. В. Федорин, С. О. Галій та ін.). Підготовку молодих фахівців на факультеті здійснюють за двома формами навчання – стаціонарною та заочною. Спеціальність у перші роки існування факультету була одна – геологія, пізніше їх стало три – геологічна зйомка та пошуки; розвідка родовищ корисних копалин; геохімія. Згодом дві перші спеціальності об’єднано в одну – геологічна зйомка, пошуки та розвідка, а третю перейменовано на спеціальність геохімія, мінералогія та петрологія. За останньою спеціальністю понад 10 років готували фахівців для зарубіжних країн (Алжир, В’єтнам, Куба, Монголія та ін.). У 1995 р. відкрито нову спеціальність – екологічна геологія, яку згодом перейменовано на – екологія та охорона навколишнього середовища.
Сьогодні в складі викладацького корпусу на факультеті працює 9 докторів наук, професорів, з яких 4 – академіки АН Вищої школи НАНУ , 25 кандидатів наук, доцентів, 13 асистентів. Навчальний процес обслуговують близько 40 осіб інженерно-технічного і лабораторного персоналу. До навчального і наукового процесу за 65 років функціонування факультету залучена низка лабораторій: експериментальної мінералогії (зараз фізики мінералів), спектрального, хімічного, термічного, електронно-мікроскопічного, мас-спектрометричного аналізів, рентгеноструктурних досліджень, мікрохімічна, хроматографії, геологічної карти і аерометодів, методів вивчення родовищ, палеонтологічна, фізичних методів досліджень в геології, інформаційних мережних технологій і комп’ютерного моделювання, лабораторія польових еколого-геологічних досліджень у с. Верхнє Синьєвидне. Вагомою дидактичною і науковою базою є неперевершені мінералогічний, геологічний музеї і музей рудних формацій. Працює факультетська наукова бібліотека. Викладання навчальних дисциплін здійснюється для окремих спеціальностей за робочими планами, які постійно оновлюються і включають основні курси фахового та гуманітарного циклів і цілу низку спеціальних курсів. В останні роки внесено багато змін у курси фахового та гуманітарного циклів, що дає змогу забезпечувати достатній культурно-освітній рівень випускникам факультету.
Наукова робота на факультеті велася як в галузі фундаментальних, так і прикладних досліджень. Зараз всі наукові дослідження стосуються території України.
Результати наукових досліджень публікуються як у вітчизняних, так і в зарубіжних наукових виданнях, у міжвідомчих збірниках (“Мінералогічний збірник” і “Палеонтологічний збірник”), що видаються у Львівському університеті, в університетському віснику, серія геологічна, а також у вигляді монографічних праць і підручників. Число публікацій вчених факультету  становить понад п’ять тисяч і серед них сотні монографічних праць. Всесвітнє визнання здобули підручники Є. К. Лазаренка “Курс мінералогії” (п’ять видань) і Є. М. Лазька “Геология СССР” (два видання), монографії В. С. Соболєва “Введение в минералогию силикатов” (1949) і М. П. Єрмакова “Исследование минералообразующих растворов” (1950) нагороджені Державною премією СРСР.
На базі факультету проведено ряд наукових форумів міжнародного рівня (IV з’їзд Карпато-Балканської геологічної асоціації, сесія комісії мінералогії і геохімії КБГА, нарада на тему “Східно-Європейська платформа (південно-західний край)” Міжнародного проекту № 86 та ін.). Відбулися форуми всесоюзного і республіканського значення з мінералогії осадових утворень, з питань вивчення і використання глин, VII нарада з експериментальної та технічної мінералогії та петрографії, вулканологічна нарада, VII нарада з рентгенографії мінеральної сировини, з тектоніки та нафтогазоносності Прип’ятської і Дніпровсько-донецької впадин, перша школа з обміну досвідом викладання мінералогії і кристалографії у вузах СРСР, з екологічної мінералогії, з проблем золотоносності надр України та ін.). Майже після всіх цих форумів були видані тези або матеріали нарад.
Наукові розробки вчених факультету відзначені численними преміями і нагородами. Зокрема, лауреатами Державних премій стали О. С. Вялов, В. В. Глушко (двічі), В. З. Єршов, Я. О. Кульчицький, Є. М. Лазько, Є. К. Лазаренко, О. І. Матковський. Премії Вернадського удостоєні В. В. Глушко і А. Ю. Сеньковський. Почесне звання заслужений діяч науки і техніки України присвоєно Я. О. Кульчицькому, Є. М. Лазьку, Є. К. Лазаренку, Д. П. Рєзвому. Професор А. С. Андрєєва-Григорович здобула міжнародне звання жінки року. Професору Р. Й. Лещуху присвоєно міжнародне звання людини року, Почесним членом Всесоюзного мінералогічного товариства обраний проф. О. І. Матковський. Премії імені Ярослава Мудрого Академії наук вищої школи України удостоєні професори В. П. Кирилюк, Є. М. Лазько, А. О. Сіворонов. До наукової роботи постійно залучаються студенти, які працюють у наукових гуртках при кафедрах. Студенти є авторами понад 250 наукових публікацій, переможцями різних конкурсів.
За період 1945-2010р.р. геологічний факультет підготував 4500 фахівців в царині геології, геохімії і екології. Про якість підготовки цих фахівців свідчать сотні докторів і кандидатів наук, професорів і доцентів, десятки лауреатів Державних і інших премій, першовідкривачів родовищ, академіків національних і галузевих академій, директорів академічних і галузевих науково-дослідних інститутів, перших керівників крупних виробничих геолого-розвідувальних об’єднань і експедицій, відомих бізнесменів і економістів, народних артистів і діячів культури, народних депутатів в Україні і за її межами (диверсифікація знань і умінь лише тоді можлива, коли є ґрунтовна, фундаментальна освіта). Про це також засвідчує неперевершене професійне зростання багатьох (понад 60) випускників-іноземців з Монголії, Алжиру, Сирії, Куби, В’єтнаму, Лаосу, Німеччини: переважна більшість з них стали в себе на батьківщині відомими геологами, директорами і віце-директорами великих геолого-розвідувальних і гірничовидобувних компаній.
Під час навчального процесу ми використовуємо здобутки і нові наукові напрацювання усталених наукових шкіл і напрямів факультету: мінералогічної акад. Є.Лазаренка, геології і формаційного аналізу докембрію проф. Є.Лазька, термобарогеохімічної школи проф. М.Єрмакова, школи прикладної термобарогеохімії проф. Є.Лазька, напрямів геології алмазу, геотектоніки, золота, палеонтології тощо. Як приклад наукового зростання викладачів факультету назвемо таку вражаючу статистику: за 65 років аспірантами і співробітниками факультету захищено 145 кандидатських і 28 докторських дисертацій. З під їхнього пера тільки за останні 15 років вийшло друком понад 30 монографій, понад 1000 наукових статей, понад 15 підручників і посібників, зокрема “Мінерали Українських Карпат” (О. Матковський, три книги), “Термобарогеохімія золота” (Ю. Ляхов, М. Павлунь), “Небезпечні природні процеси в гірських районах Львівщини” ( Г. Рудько ), “Юрські відклади України” (Р. Лещух), “Геологічна будова та золотоносність Сорокинської зеленокам’яної структури УЩ” (О. Бобров), “Генезис мінералів” (О. Матковський), “Геотектоніка” (А. Лисак), “Ендогенні рудні формації (Є. Лазько), Геолого-генетична типізація золоторудних родовищ України (А. Сіворонов, М. Павлунь), Державна тектонічна карта України (А. Лисак) і Державна тектонічна карта Українського щита (В. Кирилюк), Національний атлас України за авторством низки карт наших вчених, “Основи мінералогії України” (О. Матковський), “Гідрогеологія” (В. Колодій), “Газоносність і ресурси метану вугільних родовищ України” (у трьох томах) тощо. Регулярно виходять періодичні наукові видання факультету: “Мінералогічний збірник”, “Палеонтологічний збірник”, “Вісник ЛНУ. Серія геологічна”. На факультеті функціонує спеціалізована вчена рада з захисту докторських дисертацій за трьома спеціальностями: загальна і регіональна геологія; геологія металевих і неметалевих корисних копалин; мінералогія, кристалографія (остання єдина у всіх ВНЗ України).
Досягнення геологічного факультету були б неможливі без тісної співпраці з геологічними установами, вузами і науково-дослідними інститутами та виробничими організаціями рідного Львова та інших міст України, а також близького та далекого зарубіжжя. Гордістю геологічного факультету є мінералогічний та палеонтологічний музеї, які стали самостійними структурними одиницями і значно розширилися та поповнилися за історію факультету унікальними колекціями мінералів, гірських порід, викопних решток тощо. Мінералогічному музею в 1992 р. присвоєно ім’я видатного українського вченого-мінералога Євгена Лазаренка. Ці музеї входять до реєстру національних надбань України. У 1983 р. з ініціативи проф. Є. М. Лазька на кафедрі геології корисних копалин створено музей рудних формацій.
Отже, факультет нині працює в повну силу, він посідає чільне місце серед восьми геологічних факультетів України.